http://kreativka.hiblogger.net/rss/ RSS feed of hiblogger.net user kreativka Fri, 05 Dec 2008 12:52:25 +0200 Fri, 05 Dec 2008 12:52:25 +0200 http://hiblogger.net/img/avatar/4/d/8/ac32342068a252fa8f92cc524d0f4e7b.jpg http://kreativka.hiblogger.net/rss/ http://kreativka.hiblogger.net/46833.html <p style="text-align:right;">&quot;Милий, ти маєш знати</p> <p style="text-align:right;">Я голова твого фан-клубу.</p> <p style="text-align:right;">твій персональний натовп</p> <p style="text-align:right;">Ти - на першому місці, любий!&quot;</p> <p style="text-align:right;">Крихітка Цахес &quot;На першому місці&quot;</p> <p style="text-align:left;">Старезна пісенька. Потертий диск. Спогади, яка я була щаслива як його купила. На той час я була вже давно з тобою знайома. Вже не пам*ятаю чи ми тоді були разом чи в черговому відпочинку один від одного... Стільки води з того часу втекло... Перегортаю диск і бачу рік випуску - 2005. Давно... Зараз 2008... Але ж і на той час вже зустрічалися. Мати моя рідна, скільки ж я років віддала йому...</p> <p style="text-align:left;">Скільки змінилося з того часу. Змінилися ми... Змінилися смаки... Змінився світ довкола... Подорослішали, стіки всього пережили, але разом... Вже майже 5 років... *посміхаюся* не віриться... Ніби все ще не так давно починалося...</p> <p style="text-align:left;">Люблю бути закоханаю... Люблю коли слова не лягають в рядки, люблю коли є до кого приїхати вночі, тільки через те, що засумувала за тобою... Люблю поцілунок у скроню... Люблю просто гуляти разом... Люблю сваритися, заради примирення... Люблю, що ти для мене більш, ніж хлопець... Більш, ніж друг.. Люблю той факт, що ти є на цій Землі...</p> <p style="text-align:left;">&quot;Я провалю завдання.</p> <p style="text-align:left;">Ти отримаєш медаль.</p> <p style="text-align:left;">Я все зроблю в остання.</p> <p style="text-align:left;">Ти в останнє і перше, на жаль.</p> <p style="text-align:left;">Ти прибиреш всіх свідків.</p> <p style="text-align:left;">Я підставила нас обох.</p> <p style="text-align:left;">Ти не сказав мені звідки</p> <p style="text-align:left;">ти знаєш про мою любов...&quot;</p> <p style="text-align:left;">Все той же диск, але інша пісня... Їду  маршрутці і бачу закохані пари.. Посміхаюся. Я радію за них... Я люблю коли вони тримаються за руки, я обожнюю бачити їх поряд. І байдуже, що я їх не знаю! Я просто рада!! Я щаслива за людей, котрі закоханні! Я обожнюю на них дивитися, бо в цю секунду їхнього поцілунку для них не існує нікого окрім їх двох... і я добре знаю те почуття... Я щаслива, що люди закоханні... я радію, бо в них є друга половина... І я не думаю, що часом кохання жорстоке, болюче, тощо. Адже саме те почуття закоханості, як на мене, здатне затуманити весь біль... Так, кохання то колюча штука, але ж яка солодка...</p> <p style="text-align:left;">Хто вам сказав, що пора кохання то весна? Не вірте їм =) Пора кохання - то літо... Бо тільки влітку по вулицям можна побачити таку кількість закоханих. Я не сперечаюся, що весною, можливо, грають гармони... Але результати тої гри видно тільки влітку =)</p> <p style="text-align:left;">Як будете на вулиці, озирніться! Подивіться на тих молодих людей, котрі йдуть за руки!!! Побажайте їм вслід побільше солодких поцілунків! Озирніться, люди! Закохані, мов ангели, довкола... Підлітки, молоді люди, навіть у зрілому віці... Та скільки тих бабульок і дідусів з блиском в очах! хіба то не змушує вас посмізхатися?! Цей блиск, цей погляд... це відчуження від буденності, та енергетика... Закохані на вулиці - то як прикраси.. такі милі, такі ангели, такі гарні пари... І в той момент ти хочеш, щоб все у них склалося!!! Ти навіть щиро їм того бажаєш! Але життя, так само як і твоя маршрутка, в котрий ти їдеш, повертає за ріг і ти більше не бачиш їх поцілунку...</p> <p style="text-align:left;">П.С.: Закохуйтеся! Не сьогодні так завтра! Не бійтеся болі від кохання... Біль пройде, і залишаться тільки солодки спогоди. Відправ смс з теплими словами своїй подрузі(другу), як прочитаєш мої рядки... а ще ліпше подзвони! І на питання: &quot;Ти щось хотів(ла)?&quot; просто скажи: &quot;Почути твій голос...&quot; Немає кому дзвонити? Ану швиденко всі по паркам! Знайомся з нею, чий погляд тебе причаровує... і швидше, швидше наздоганяй, бо поверне за ріг і разтвориться у натовпі! А ти не бійся перша з ним заговорити! Він тільки твоїми словами знайомства буде причарований! Не бійся підійти і просто в обличчя йому сказати: &quot;Молодий чоловік, а підемо в кіно?&quot; =))) Кохання зовчім поряд!!! Відкрийте очі та свої серця... Бо ми живимо заради емоцій!!!</p> Tue, 03 Jun 2008 14:48:45 +0300 http://kreativka.hiblogger.net/46833.html http://kreativka.hiblogger.net/46453.html <p>Просто люблю такі малюнки...</p> Sun, 01 Jun 2008 22:34:17 +0300 http://kreativka.hiblogger.net/46453.html http://kreativka.hiblogger.net/46338.html <p>Сьогодні перший день літа. Хочеться підвести підсумки цьогорічної весни, але сподівання на це літо не дають мені це зробити. Занадто багато планів, занадто багато сподівань, бажаннь, мрій ... А весна... я люблю весну, проте ті теплі сонячні дні пройшли... Попереду жаркі дні з палаючим сонцем. Так, я люблю весну набагато більше ніж літо... Не люблю, коли жарко, ненавиджу коли моє велике місто повне стомлених сонцем людей, котрі ледь мислять через жару.. Не люблю зайти в магазин і простояти там 1,5 години через те, що тут є кондиціонери, а надворі жара... Не люблю літо й через те, що подруги тягнуть на пляж, аби,як плазуни, полежати на пляжі... Не бачу сенсу в тому, але покорно йду з ними... Коротше, не люблю я літо і все! Але кожного року радію його приходу... Чому? Бо саме влітку я зустрічаю ще один рік наближення смерті =) тобто день народження... Я чекаю на літо, бо тоді є літні канікули... я нестерпно жадаю літа, бо більшість пригод - саме влітку... Я знетерпіням рахую дні до літа, бо саме тоді я їду поза очі до друзів, які живуть і різних містах, а часом країнах... Саме влітку я бачу своїх далеких і улюблених родичів... Але я ненавиджу літо...</p> <p>А це літо взагалі буде останнім літом мого дитинства... це останні мої шкільні літні канікули... останні походи з однокласниками... і стає сумно... і я починаю ненавидіти літо ще більше від того!</p> <p>І так хочеться закричати крізь сльози: &quot;Кого я обманюю??!!! Я люблю літо...&quot; Я люблю це літо за те, що саме влітку я познайомилась з ним... Я люблю літо, бо саме тоді моя ліпша подруга святкує день народження... Я люблю літо, бо опісля нього я бачу очі друзів, наповнені відпочинком і загадковим близком!!! тільки за це, я дуже люблю літо!!!! Я люблю літо, бо саме влітку... а точніше в серпні близько 10 років тому, я вперше побачила своїх покемонів, тобто однокласників, з котрими стільки всього пережила пліч-о-пліч... Я люблю літо... Бо тільки влітку можу проїхати 800 кілометрів до невеличкого села в Росії, щоб обійняти свого двоюрідного племіника... Я люблю літо, за теплі ночі, я люблю літо, за блискучі друзів очі... Я люблю це літо, але всеодно на питання: &quot;Чи любиш ти літо?&quot; я відповім, акторсько закативши очі: &quot;Авжеж, ні! я його ненавиджу! Це найжаркіший сезон в році... за що його любити??!!!&quot;</p> Sun, 01 Jun 2008 15:21:19 +0300 http://kreativka.hiblogger.net/46338.html http://kreativka.hiblogger.net/46235.html <p><font face="Times New Roman"><font size="3">Їду додому в метро. Саме на мосту. В навушниках пісня В.Павліка & Dj Loud «Город зелёного цвета»в міксі. Окидаю поглядом вигляд з вікна на Дніпро, бачу Лівий і Правий Береги, схили Києва, десь видніють висотні будинки, а онде і душа &#8211; Києво-Печерська Лавра&#8230; Посміхаюся сама собі. «Це моє місто&#8230;» Я стомлена за день, роздратована, бо їду у годину-пік, але я радію&#8230; Радію, що мені видалося народитися і вирости у цьому місті. Сьогодні воно мені таке рідне. <br></font><br></font></p> <div><font face="Times New Roman" size="3"><img height="450" alt="" width="600" border="0" src="http://content.foto.mail.ru/mail/life_creative/_blogs/i-121.jpg"></font><font face="Times New Roman"><br><font size="3"><font face="Times New Roman"><br></font></font> <br><font size="3"><font face="Times New Roman">Набережна Дніпра &#8211; місце мого відпочинку від оточуючих. Скільки разів я сюди тікала пізно вечері від негараздів вдома, від негативу світу&#8230; я сиділа годинами на березі і дивилася на хвилі. На хвилі мудрого дідугана, котрий бачив дуже-дуже багато&#8230; Він бачив все: починаючи з пустих берегів з високими деревами і закінчуючи сьогоденням &#8211; бурхливим життям сучасної європейської столиці.</font></font><br><font size="3"><font face="Times New Roman"><img height="600" alt="" width="450" border="0" src="http://content.foto.mail.ru/mail/life_creative/_blogs/i-122.jpg"><br></font></font><br><font size="3"><font face="Times New Roman"><br></font></font> <br><font size="3"><font face="Times New Roman">Схили Дніпра біля Лаври &#8211; моє улюблене місце відпочинку з друзями та однокласниками. Саме тут я практикувала свої перші фотографії, тут я гуляла взявшись за руку зі своїм першим коханням&#8230; Саме сюди я притягла своїх інет-друзів, коли вони вперше приїхали до Києва&#8230; Ну то й що, що звідси вигляд на Троєщину? Ви думаєте вона не гарна? Так, вона одноманітна, трохи дика&#8230; Але така зачарована асфальтною красою, кількістю людей, висотними будинками&#8230; </font></font><br><font size="3"><font face="Times New Roman"><img height="600" alt="" width="450" border="0" src="http://content.foto.mail.ru/mail/life_creative/_blogs/i-123.jpg"><br></font></font><font size="3"><font face="Times New Roman"><img height="450" alt="" width="600" border="0" src="http://content.foto.mail.ru/mail/life_creative/_blogs/i-124.jpg"></font></font></font></div> <div> </div> <div><font face="Times New Roman"><font size="3"><font face="Times New Roman">Спальний район &#8211; Троєщина. Овіяна кучею легенд.. Починаю ще більше посміхатися, і вже люди, що стоять поряд зі мною у метро дивляться на мене трохи здивовано. Троєщина &#8211; мій рідний район. І я вам хочу зауважити, що тут не все так жахливо, як розповідають&#8230; Нехай висміяна історіями про гопів, але що ви хочете від спального району?! Це край міста, тут багато людей, при чому дуже-дуже різних.. Але ці будинки, ці школи &#8211; воно мені рідне&#8230; Рідний вигляд з 5го поверху мого будинку&#8230; Рідні провулки і алеї... рідний район, і байдуже, що овіяний побрехеньками...</font></font><br><br></font></div> <div> </div> <div> </div> <p><br><img height="450" alt="" width="600" border="0" src="http://content.foto.mail.ru/mail/life_creative/_blogs/i-125.jpg"><br>  <img height="450" alt="" width="600" border="0" src="http://content.foto.mail.ru/mail/life_creative/_blogs/i-126.jpg"></p> <div>  <br><font size="3"><font face="Times New Roman">Хрещатик та Майдан Незалежності. Якщо Київ - серце України, то Майдан Незалежності &#8211; серце Києва. Про нього і говорити багато не треба&#8230; У цих магазинах я купляла одяг якось з подругою, а он в тому кафе сиділа і базікала про все на світі з найкращим другом, коли він повернувся з армії&#8230; А он Жовтневий Палац коли ми ходили на концерт з друзями і підтримували якось знайому команду КВН&#8230; А ось у тих фонтанах ми купалися і сміялися з друзями, а оооон в тому кіоску ми купували з однокласниками морозиво.. а он те місце зустрічі, коли ми йдемо до Молодого Театру&#8230; Та з цим серцем стільки спогадів&#8230;<br></font></font><img height="450" alt="" width="600" border="0" src="http://content.foto.mail.ru/mail/life_creative/_blogs/i-127.jpg"><br><font size="3"><font face="Times New Roman"><br></font></font><br><font size="3"><font face="Times New Roman">Маріїнський Парк. Мій найулюбленіший парк у світі!!! Саме тут ми сиділи з ним на лавочці і закохувалися один в одного&#8230; А он з того оглядово майданчику мене хотіли скинути мої однокласники&#8230;)))) А он на тому місці ми бігали по газону з подругою і фотографувалися до пізнього вечора&#8230; а он по тій алеї я йшла з моїм сьогодні вже дуже гарним другом, але тоді наша дружба тільки починалася&#8230; Та про це не можна говорити&#8230; це треба відчути&#8230;</font></font><br><font size="3"><font face="Times New Roman"><img height="450" alt="" width="600" border="0" src="http://content.foto.mail.ru/mail/life_creative/_blogs/i-128.jpg"><br></font></font><br><font size="3"><font face="Times New Roman">Володимирська гірка. Колись цими доріжками ходили взявшись за руки мої батьки, саме тут вони закохувалися... а вже сьогодні я йду з ним за руки хто-зна може тими самими доріжками... А он на тій лавочці ми сиділи з друзями під дощем... він ллє, наче з відра, а ми сидимо під зонтиком і сміємося... А зовсім поряд сам Володимир окидає оком сьогоднішні маштаби міста...</font></font><br><br>   </div> <div><img height="450" alt="" width="600" border="0" src="http://content.foto.mail.ru/mail/life_creative/_blogs/i-134.jpg"></div> <p><br>  <br><font size="3"><font face="Times New Roman">Михайлівський Золотоверхий. Софійська Площа. Місце екскурсій, куди я водила всіх гостей міста&#8230; а он під тим дзвоником я з ним загадували бажання&#8230; а он там ми залазили до Хмельницького, але так і не залізли, а сміючись валялися на малесенкій зеленій гірці серед безмежжя асфальтної краси мегаполісу&#8230; Починаю просто сміятися, всі в метро вже мене бояться. Ну й нехай&#8230; Їм не зрозуміти як я закохана в це місто, і як я люблю їх, за те, що вони київляни. <br></font></font><img height="450" alt="" width="600" border="0" src="http://content.foto.mail.ru/mail/life_creative/_blogs/i-129.jpg"><br><font size="3"><font face="Times New Roman"><br></font></font><img height="450" alt="" width="600" border="0" src="http://content.foto.mail.ru/mail/life_creative/_blogs/i-130.jpg"><br><font size="3"><font face="Times New Roman"><br></font></font><br><font size="3"><font face="Times New Roman">Андріївський узвіз. Ой, пам'ятаю якось ми на підборах і на екскурсії з подругами до музею Булгакова під дощ тут бігали&#8230; О!!! Ми тоді так насміялися&#8230; А ще згадується прогулянка узвозом з батьками вперше&#8230; я тоді навіть не думала як він виглядає, але зараз добре знаю&#8230;<br></font></font><img height="600" alt="" width="450" border="0" src="http://content.foto.mail.ru/mail/life_creative/_blogs/i-131.jpg"><br><font size="3"><font face="Times New Roman"><img height="600" alt="" width="450" border="0" src="http://content.foto.mail.ru/mail/life_creative/_blogs/i-132.jpg"><br></font></font> <br><font size="3"><font face="Times New Roman">Контрактова Площа &#8211; скільки ж концертів ми тут відтанцювали, скільки голосів надірвали і скільки підборів зломили!!!! Скількох зірок побачили, і скільки шариків відпустили в небо&#8230; скільки назнімали гарних кадрів і відео&#8230; І для нас це вже давно більше, ніж просто якась площа в центрі міста...</font></font><br><br>  </p> <div> </div> <div> </div> <p><br>  </p> <div><img height="450" alt="" width="600" border="0" src="http://content.foto.mail.ru/mail/life_creative/_blogs/i-133.jpg"></div> <p><br><font size="3"><font face="Times New Roman">І ми проїхали міст метро&#8230; А список зі спогадів ще довго перераховував всі важливі мені місця у Києві&#8230; Я стою у забитому вагоні і посміхаюся, давно закінчилася та пісня, і пройшли ті дні, але у серці Київ займає найперше величаве місце. Бо це моє рідне місто&#8230; це місто моїй спогадів&#8230; місто мого життя&#8230; це моє місто&#8230;<br></font></font></p> Thu, 15 May 2008 20:08:38 +0300 http://kreativka.hiblogger.net/46235.html http://kreativka.hiblogger.net/46152.html <p><font size="3"><font face="Courier New" color="#6060c0">Я визнаю: я наркотично залежна. Я не можу протистояти цьому бажанню... Я БІЛЬШЕ не можу. Мене ніхто і ніколи не вилікує. Кожну секундочку кожна клітинка мого тіла прагне його - мого наркотику. Де б я не було, що б не робила я хочу його... Я можу зірватися без нього, але він ніколи в мене не закінчиться... Адже він вічний, мій наркотик завжди буде поряд. <br> І я не одна така залежна, всі ми такі... І навіть зараз, коли ти читаєш мої рядки, ти або хочеш його, або вже піддався спокусі. Так, я кажу правду! Наше покоління народилося з цією наркотою у крові. І ми навіть здатні блукати всю ніч вулицями міста та клубами у пошуках дози. Інколи ми навіть шукаємо її в інеті, якби парадоксально це не звучало! Бо без неї ми просто не виживемо. Та про що там казати, як найважливіші моменти нашого життя проходять під дозою або під ломкою...</font></font> <br><font face="Courier New" color="#6060c0" size="3">Цей наркотик більший за кохання. Бо під дозу ми закохуємося, кохаємося, цілуємося, і даруємо дози один одному, та ми навіть прощаємося з кохання під дозою!!!</font> <br><font face="Courier New" color="#6060c0" size="3">Нема дози - немає й життя...</font> <br><font face="Courier New" color="#6060c0" size="3">Цей наркотик безсмертний! І є мільйони його постачальників у світі! І жоден не винишить його, бо незалежних від нього немає... Наркотик довкола нас: у наш сумках, карманах, вдома, на роботі, у школі, в транспорті, в ВУЗі, на вулиці і в нашій голові... Бо наш наркотик - це музика...</font> <br>  </p> Thu, 01 May 2008 12:28:07 +0300 http://kreativka.hiblogger.net/46152.html http://kreativka.hiblogger.net/56781.html <p>Цей вечір якийсь меланхоліний, замріяний, трохи дивнуватий, можливо навіть дибільний і банальний, але щось в ньому є... Нехай в ньому немає якоїсь надзвичайної події, які фарбують зазвичай життя у яскраві кольори, ну і по фігу, що я його не запам*ятаю, і може вже завтра прокинуся, вся така busy-girl, і за подихом нових справ, забуду цей вечір... Але той факт не збиває мене з думки, що він особливий...</p> <p>Хочеться чогось такого старенького, романтичного... Ні! Авжеж мені не треба дідугана років під 80, котрий мріє про молоду дівчинку... Ні, дякую =) я маю на увазі дещо інше...  Потрібно пережити мені срочно якісь почуття. Вмикаю стару як світ, Spice Girls - Viva Forever, але тільки-но скачену з інету, як то кажуть &quot;ще тепленьку і свіженьку&quot;... Хоча про її свіжість можна посперечатися, але зараз не про те. Зараз про вечір і почуття...</p> <p>Хм... хочу шоколадку, але то тіки думка. Хочу солоденького, аби прикрасити цей банальний вечір... ну бачите, хоч якісь почуття - бажання цукерки ;)))))</p> <p>Вмикаю &quot;play&quot; і посміхаюся... О, Господи, я ще навіть кліп тієї пісні пам*ятаю... Хоч то було давно і нехай я була не віку меломана, проте пам*ятаю... =)</p> <p>Такс... щось аська підозріло притихла. Є два варіанти: або зараз взірветься і одразу напишуть 20 чоловік, або вона померла і я офлайн. Хм... ні те, ні інше... а чому тоді?... ааа... я поставила статус: &quot;йдіть в дупу зі своїм: &quot;Привіт. як справи?&quot; =))))) Це багато чого пояснює =)))) Мої креативні і творчі друзі вже пороз*їджалися по морям, горам, селам, країнам, містам, тощо. Я тут сиджу, як істукан, псую зір комп*ютером.. так... зараз знову не про те.  Зараз про вечір і почуття... ну і про квіп... А в асьці залишилися в онлайні тіки любителі цих слів... хех =) До речі дуже зручний статус, якщо вас теж бісять такі питання від практично незнайомих вам людей або просто питання типу &quot;аби ляпнути&quot;....</p> <p>мммм а ще я хочу цукерку... дайте мені шоколаду, без нього я стаю буйна =))))))))</p> <p>А красиво все ж таки жити на вищих поверхах будинків... Небо видно ліпше. Особливо класно світанок зустрічати, але і зараз проводжати поглядом останні промені сонечка теж непоганенько.</p> <p>Що чекає на мене завтра?... До біса купа справ, которі стосуются моєї подорожі до родичів у Росію і стосовно підйому на Говерлу в день свого народження теж є питаннячка... Немає спокою. Хоча брешу. Зараз він є. Сидить поруч дивиться на мене своїми гарненькими зеленими очима. А часом сяде перед монітором так, що я не бачу, що пишу... Це ніби знак від нього: &quot;Альонка, досить сидіти і дивитися в ту штуку. Гайда куди-небудь у пошуках мені їжі&quot; =))) Так, так, мій спокій чарівний і лохматий =)))</p> <p>Жую цукерку і радію, що мій хлопець дарую мені коробки цукерок настільки завидно регулярно, що я вже складаю їх у барі =)))</p> <p>Вечір і почуття. Вечір і хвилювання. Вечір, комп*ютер, роздуми.</p> <p>Якась бредятіна в голові... А ви часто ловите себе на думці, що пишите бредятіну?... я рідко, але мітко =-) Ну... як зараз в принципі...</p> <p>А взагалі цей подурнуватому простий і незвичний своїм спокоєм вечір увійде в історію мого життя. Чим?... Та хоча б лише цим запис і новою скаченою піснею ;) Ну про почуття і роздуми я теж не забула ;)</p> <p>П.С.: Конхфєту? =))))))))</p> <p>П.С.С.: А все ж таки піду нагодую мій спокій, а то вже затулила монітор своєю фігуркою. А поки натисну кнопочку - Опублікувати.</p> Wed, 09 Jul 2008 21:36:04 +0300 http://kreativka.hiblogger.net/56781.html http://kreativka.hiblogger.net/56096.html <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-indent:81pt;"><span><font size="3"><font face="Times New Roman">Скажений ритм міста. Ми завжди кудись поспішаємо&#8230; навіть прогулюючись містом часом ловиш себе на швидкому темпі кроку. «Ах, ця вже мені звичка&#8230;». Насправді жити в скаженому столичному ритмі то не є звичкою. То більше схоже на однаковий пульс тебе і столиці. Наче ваші серця б’ються в унісон&#8230; Так, то є гарно і навіть романтично, але ми ніколи не задумуємося скільки ж всього ми втрачаємо живучі в тому ритмі. Про що це я?... Я про дрібниці. Звичайні дрібнички, котрі зазвичай роблять наше життя позитивнішим&#8230; Але сьогодні їх просто не помічають. Запізнюючись на роботу чи навчання ми не помічаємо гарнюсінької посмішки річної дитинки. Сидячі у маршрутці ми розглядаємо вже завчені до болі будинки, замість того, щоб бачити цікавинки: закохані очі дівчини, танець птахів у небі, не характерний зовнішній вигляд 60річної бабусі&#8230; </font></font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-indent:81pt;"><span><font size="3"><font face="Times New Roman">Ми живемо у казкових містах, але через брак часу не знаємо їх навіть на 70%... Ми забуваємо подзвонити далеким друзям&#8230; Хоча саме вони є тими на цій Землі, хто зрадів би твоєму дзвінку серед ночі. Ми занадто рідко купуємо літні букетики квітів матерям і колегам, ми занадто рідко даруємо посмішки і йдемо на розмови з незнайомцями у метро. Ми навіть рідко взагалі посміхаємося на самоті&#8230; А дарма&#8230; Позитив &#8211; то є добро. І якщо насититися ним, ми зробимо світ хоча б трішечки добрішим.</font></font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-indent:81pt;"><span><font size="3"><font face="Times New Roman">Сказати зайвий комплемент консьєржці, що сидить у нашому під’їзді, купити квіті матуси і підморгнути малечі у метро &#8211; це може кожен!!!! Окинути наше величезне місто СВІЖИМ поглядом і побачити наскільки<span>  </span>ж воно заклопотане, що не бачить, як працює поряд з 30поверховим дивом сучасної архітектури або що живе поряд з магазином з дивною чи кумедною назвою. </font></font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-indent:81pt;"><span><font size="3"><font face="Times New Roman">Ми живемо в скаженому ритмі столиці. Цей ритм виробляється і призвичаїться нам з роками життя&#8230; Але часом треба зробити стоп-кадр і оцінити наше життя і довколишнє середовище свіжим поглядом&#8230; І повірте мені, ви здивуєтеся, скільки ж всього залишали поза вашою увагою!!! </font></font></span></p> Mon, 07 Jul 2008 00:40:08 +0300 http://kreativka.hiblogger.net/56096.html http://kreativka.hiblogger.net/50192.html <p><font face="Times New Roman" size="3">Чому сьогодні сучасність і історія не можуть співіснувати разом? </font></p> <p><font face="Times New Roman" size="3">Звичайно зрозуміло, що то минуле, а те майбутнє, тому намагатися поєднати зовсім різні епохи, як на мене, є повна дурість. Проте на сьогоднішній день сучасне будівництво зовсім про те не задумується, так само як і власники тих будівель і бізнесів. Про що це я? Та про наші з вами рідні міста! Проблематика сучасної арітектури наших міст хвилює лише їх мешканців, самих же архітекторів то абсолютно не колише. Але коли ти гуляєш містом, то яскраво кидається в очі не відділені райони з історичними пам*ятками і сучасними висотками. Не знаю кому як, а мені то ріже око! Мимоволі звертаєш увагу на байдужість до нашої історії.</font></p> <p><font face="Times New Roman" size="3">На сьогоднішній день величезні міста світу зробили свій вибір: вбили історичні пам*ятки і звели висотки сучасності (Нью-Йорк); послали висотки в дупу, адже без минулого не має майбутнього (Львів); розділили місто на дві частини: старе місто і нове (Стамбул). Який вибір краще вирішують не місцеві жителі, а головні архітектори міст. Звичайно багатьом до них далеченько, але сказати свою думку, стосовно подібної поведінки архітекторів та архітектури свого міста можуть всі. Тому, прошу, буду рада почути вашу думку і вашу відповідь на це запитання. </font></p> Fri, 13 Jun 2008 18:20:30 +0300 http://kreativka.hiblogger.net/50192.html http://kreativka.hiblogger.net/46986.html <div><font face="Arial Black"><font color="#ff0000">Герой наших дитячих мультиків і просто кумедний казковий персонаж Вінні Пух, наспраді може бути перекладенний на різні мови. І байдуже, як би воно дивно для слов*янина не звучало, головне, що навіть своїм ім*ям він змусить посміхнутися =) Тому посміхаймося, сонечки мої! Бо посмішка личить кожному!</font></font></div> <p><br><span style="font-size:larger;"><b><font color="#006000">Англия - сэр Винсент Пуух<br> Армения - Виник Пуханян<br> Бельгия - Виннил де Пухильде<br> Бразилия - Лиуш Назарио Соуса Лима Франсиско Винниуш Пухинья де ля Санта Мария<br> Германия - Хер Вильгельм фон Пухен<br> Голландия - Винсент ван Пухкелен<br> Грузия - Виначар Пухашвили<br> Дания - Винни Пухсен<br> Израиль - Виннихак Пухберг<br> Индонезия - Виннилар Пухарто<br> Индия - Виннира Пуханди<br> Ирак - Виннидам Пухеин<br> Иран - Винниех Пухейни<br> Ирландия - Винни О’Пух<br> Италия - Винсенте дель Пухини<br> Испания - дон Виннио Пухалес<br> Камерун - Кхвини Мбпух<br> Китай - Вин Ни Пух<br> Ливан - Виннин Пухнан<br> Нигерия - Виннибу Пухегбени<br> Норвегия - Виняер Гуннар Пухяер<br> Россия - Винни Владимирович Пухин<br> Саудовская Аравия - шейх Вин ибн аль Насер эль Сахиб эс Пухар<br> Франция - Виниус д`Пухле<br> Швеция - Вин Пухсон<br> Шотландия - Винни МакПух<br> ЮАР - Виньсон Пухела<br> Япония - Винихоту Пухинага</font></b><br></span> </p> Tue, 03 Jun 2008 23:32:57 +0300 http://kreativka.hiblogger.net/46986.html http://kreativka.hiblogger.net/46158.html <div><span style="color:#333333;"><font size="3"><font face="Georgia">З дитинства я прагнула знайти казкову країну. Адже якщо про них так багато пишуть, як думала я, то вони точно є десь. Інколи я навіть представляла їх&#8230; Хоча представляла це занадто гучне слово. І не дивлячись на те, що в мене була надзвичайно бурна фантазія, все одно ці країни я не уявляла у голівці, не розмальовувала яскравими кольорами. Я просто вірила, що там буде всім добре. </font></font></span></div> <div><span style="color:#333333;"><font size="3"><font face="Georgia">З роками віра у такі країни лопнула, наче мильна бульбашка. Бо я росла, світ довкола змінювався,  а гарного місця, де було б всім добре, знайти ніхто не міг. Тому я зрозуміла, що щастя не буває всім і одночасно. Навіть нині я часом сподіваюся, що коли-небудь буде всім все добре, але&#8230; щось зневірююся досить часто. </font></font></span></div> <div><span style="color:#333333;"><font size="3"><font face="Georgia">От ви хоч раз грали у TheSims 1 чи 2? Це комп’ютерна іграшка в основі якої лежить симуляція реального життя. Ти створюєш родину, влаштовуєш їх на роботу, вчиш, намагаєшся розділити кошти на всі щоденні потреби, а ще і бажання сповнюй і платинового стимулу досягни. В принципі, погратися в міру можна, але наголосити я хотіла на іншому. Деякі версії цієї іграшки полегшені, тому досягти платинового стимулу ( аби було зрозуміло, це коротше кажучи, щастя) легше. І от інколи граєш, і бачиш, що всі твої члени родини щасливі&#8230; От аби точно так було і в реальності. Всі твої родичі і ти авжеж щасливий, а той, хто грає нами зверху, намагався розділити і кошти, і на роботу гарну влаштувати, і навчити, і потреби задовольнити наші, а ще бажання виповнив і щастя досягнути для нас. На жаль, життя &#8211; не іграшка, і за нас це все ніхто не зробить, хоча погодьтеся наскільки було б простіше жити. Принаймні, там сімси фактично не хворіють і не нервують так як ми у повсякденні. </font></font></span></div> <div><span style="color:#333333;"><font size="3"><font face="Georgia">Повертаючись у реальність з гіркотою усвідомлюєш, що часом сил на всі основні засади життя просто немає. А куди ж ми їх поділи? Та хто зна куди, нема той  нема. </font></font></span></div> <div><span style="color:#333333;"><font size="3"><font face="Georgia">Отже, казкової країни немає. Є близько 250 держав у світі, існує рідна кожному своя Батьківщина, котра, погодьтеся, також казку собою не являє, але ми любимо її і такою, але все ж таки підтвердження казкових країн нема. Так само як і правди в казках нема. Елементарна логіка: дія в казці йдеться в казковій країні, нема країни &#8211; нема дії, пригод і історій. Отже, казок не існує. Ще один прикрий факт за декілька абзаців писаного тексту, щось не дуже оптимістично виходить. </font></font></span></div> <div><span style="color:#333333;"><font size="3"><font face="Georgia">Отже, нове покоління росте прагматиків і світ перестає вірити у дива&#8230; щось занадто багато фактів не дуже світлих. Але це факти! Воно дійсно так і є, ми не хочемо вірити у силу доброти, виросли у законах джунглів, на кшталт: «людина людині &#8211; вовк» і в принципі, є досить таки перспективним поколінням. Чому перспективним? Все просто: а може ми зростаючи в іншому суспільстві, не наткнемося на граблі наших батьків. Це так&#8230; Такий собі прагматичний погляд на речі, але погодьтеся зі мною вже в котре, що так воно дійсно й є! Наші батьки вірять, що у нас все буде краще, і хоча продовжують сварити нас за короткі спідниці, незрозумілі зачіски і пірсинги, але вірять у краще. Так, вони нас виховали такими які ми є: з гніздом орла на голові, пірсингом у губі і в настільки рваних джинсах, що таке відчуття, немов  на нас напали дикі собаки. Але то є ми! Такі дивакуваті, незалежні, прагматичні! То є ми &#8211; зі своїми поглядами, міркуваннями і висновками. Пробачте, мамо й тато, що в вас таких правильних і мудрих виросло таке як я&#8230; Але яке вже є, вибачайте J  </font></font></span></div> <div><span style="color:#333333;"><font size="3"><font face="Georgia">Чи треба вже казати, що сучасні батьки качають дітей в Інтернеті, а не шукають у капусті? Правда ніби то і анекдот, а наштовхує на роздуми. Ну добре ми діти XXIсторіччя без мобільного, квіпу і регулярної закачки музики з всесвітнього павутиння не можемо жити. Так, іноді ми проводимо в цьому павутинні дуже багато часу&#8230; Але ж ліпше там, аніж у подворотнях з гопами і наркотиками. О! Яку я зачепила тему! </font></font></span></div> <div><span style="color:#333333;"><font size="3"><font face="Georgia">Українська молодь спивається&#8230; Хм, загальновідомий факт. Але чому тоді я не беру пляшку, коли гуляю з друзями? А тут вже грає роль хіт-парад, у нашій голівці. Який ще, до біса, хіт-парад?! Ну як це який?! «Кожний в цьому житті складає свій хіт-парад: у когось на першому місці &#8211; алкоголь, у когось &#8211; гроші...» - де саме я почула цю фразу вже не згадаю, але я точно знаю, що в моєму хіт-параді на першому місці!!! А пляшки в ньому взагалі не має. Добре, інколи є ті хто любить випити&#8230; Дивлячись на таких я завжди думала, що це поки вони молоді, а тоді буде все не так&#8230; Вірите, а ні фіга не змінилося у тих з роками. Стає сумно, бо ти знаєш цих людей і жалієш їх вибір, але в голівку до них не залізеш.  Розмовляю з подругами&#8230; От дивина! Кожна стверджує, що не любить хлопців, котрі п’ють. Я лише хмикаю в голові і промовчу. Ну так нібито її Апекс (Саша, Коля, Макс&#8230; або ваш варіант) не п’є. От вже найшла собі святого! </font></font></span></div> <div><span style="color:#333333;"><font size="3"><font face="Georgia">Ненавиджу такого&#8230; Коли людина каже одне, а на ділі крутить інше. От сто відсотків, всі ви таке бачили: каже «Я так люблю життя! Я оптиміст! Я бог позитиву и т.д. и т.п.», наступного ранку перед першим уроком «Ненавиджу школу, ненавиджу фізику, хочу спати, вбийте мене...». Стоп, рідний! Але ж ще вчора твоя пісенька звучала трохи інакше&#8230; ми звичайно такі собі понтові ззовні, але в середині часом дурніші за мушлю!!! Ми дуримо самі себе. А знаєте в чому проблема: ми не розтавили все у своїй голівонці! Ні хіт-парадик, ні думки, ні життєві принципи! Так весь цей багаж буде часто змінюватися, буде заважати, часом ми його взагалі викинемо на декілька годин. Але цей багаж &#8211; то є ми. Це твоє я! Немає цього? Тоді ти мушля. Ти можеш порвати мене за правду, але якщо порвеш &#8211; тільки підтвердиш, що мушля&#8230; Кумедні ми&#8230; Себе не знаємо, життя не знаємо, але почуваємо себе королями. Ну не кажи мені, що ти ніколи так себе не почував!!! Я просто не повірю&#8230; Ось коли ти обіймаєш кохану людину, хіба ти не вважаєш, що тобі вже нічого не треба? Хіба ти не ловиш павича разом з удачею? Ну от бачиш&#8230; Ми вважаємо, що життя прогинається під нас, але ні, любі, то ми під нього&#8230; і рівноправність не буде тут ніколи! Це вам не права жінок і чоловіків у світі&#8230; це масштабніше! </font></font></span></div> Sat, 31 May 2008 12:45:17 +0300 http://kreativka.hiblogger.net/46158.html http://kreativka.hiblogger.net/46150.html <p><font face="Times New Roman" size="3">Вона не хотіла, щоб хтось бачив її сльози. Колись її всі любили й поважали, колишня &quot;душа компанії&quot; змінилася. Подорослішала? Можливо, а можливо і просто змінилася. Захисна реакція її організму на чужинців була вражаючою. Жодного зайвого слова, навіть своїм улюбленим однокласникам... Так, певно все ж вона подорослішала. До того ж занадто швидко. Вона любила свій клас, з котрим вже зовсім скоро мала попрощатися. Вона любила синє небо, свою кішку, а десь там кохав її він. Парубок з темно-синіми очима. Подумки він щодня був поруч, а насправді вона заборонила йому бути поруч. Що це було? Кохання? Можливо, хто ж тепер знає. Колись вони були поруч, він навчив її жити матеріально, а вона його духовно. Порозуміння, кохання, поцілунки... А тоді все пройшло, як літній дощ. Вони перестали кохати один одного? Зовсім ні. Вони кохали, як ніколи! Але в житті буває, що складаються такі умови, такі ситуації, такі моменти, котрі пояснити здоровим глуздом неможливо. Тільки хворим чи ж закоханим. Це була одна з таких...</font> <br><font size="3"><font face="Times New Roman">Дівчина була письменницею, він &#8211; художником. Вона творила свої романи, а він свої полотна. Вона ховала таємний зміст про їх кохання десь дуже-дуже глибоко між рядків чергового шедевру. А він відверто малював її &#8211; свою музу та богиню. Його картини розкуповували за величезні гроші, а її твори називали бездарними. </font></font><br><font size="3"><font face="Times New Roman">Він інколи приходив до неї, вони довго-довго дарували один одному насолоду, а тоді вона його проганяла. Він писав, дзвонив, приходив. А вона плакала і казала, що все змінилося. Він знав її надзвичайно творчу душу краще за свою і боявся тронути щось живе. Але одного дня йому набридло і він перестав її малювати і навідувати. Став малювати &quot; одноразових богинь&quot;. Вона сумувала і перестала ховати таємний зміст між рядків. Її талант нарешті визнали, а його &#8211; загубили. А їй все набридло: однокласники, одноманітні пусті друзі, нагороди...  І він сильно запив і більше не бачив у своєму житі проблисків світла. </font></font><br><font size="3"><font face="Times New Roman">Одинока, самотня і творча - вона піднялася на кришу 16поверхового будинку. В той момент він згадав її світле обличчя, яскраво-зелені очі, теплу і гладеньку шкіру, м’які пишні вуста... і відкинувши пляшку, він кинувся до мольберту... Такою гарною вона ще не виходила! Він так і не продав ту картину... бо вона була потрібна йому... </font></font><br><font size="3"><font face="Times New Roman">Вона ж... стрибнула... Звичайне щире запитання &quot;як ти?&quot; могло врятувати її життя. </font></font><br><font face="Times New Roman" size="3"> </font> <br><br><font size="3"><font face="Times New Roman">P.S.: І байдуже з чиїх вуст злетіло б це запитання...</font></font> <br>  </p> Wed, 31 Jan 2007 12:25:07 +0200 http://kreativka.hiblogger.net/46150.html