Цей вечір якийсь меланхоліний, замріяний, трохи дивнуватий, можливо навіть дибільний і банальний, але щось в ньому є... Нехай в ньому немає якоїсь надзвичайної події, які фарбують зазвичай життя у яскраві кольори, ну і по фігу, що я його не запам*ятаю, і може вже завтра прокинуся, вся така busy-girl, і за подихом нових справ, забуду цей вечір... Але той факт не збиває мене з думки, що він особливий...

Хочеться чогось такого старенького, романтичного... Ні! Авжеж мені не треба дідугана років під 80, котрий мріє про молоду дівчинку... Ні, дякую =) я маю на увазі дещо інше...  Потрібно пережити мені срочно якісь почуття. Вмикаю стару як світ, Spice Girls - Viva Forever, але тільки-но скачену з інету, як то кажуть "ще тепленьку і свіженьку"... Хоча про її свіжість можна посперечатися, але зараз не про те. Зараз про вечір і почуття...

Хм... хочу шоколадку, але то тіки думка. Хочу солоденького, аби прикрасити цей банальний вечір... ну бачите, хоч якісь почуття - бажання цукерки ;)))))

Вмикаю "play" і посміхаюся... О, Господи, я ще навіть кліп тієї пісні пам*ятаю... Хоч то було давно і нехай я була не віку меломана, проте пам*ятаю... =)

Такс... щось аська підозріло притихла. Є два варіанти: або зараз взірветься і одразу напишуть 20 чоловік, або вона померла і я офлайн. Хм... ні те, ні інше... а чому тоді?... ааа... я поставила статус: "йдіть в дупу зі своїм: "Привіт. як справи?" =))))) Це багато чого пояснює =)))) Мої креативні і творчі друзі вже пороз*їджалися по морям, горам, селам, країнам, містам, тощо. Я тут сиджу, як істукан, псую зір комп*ютером.. так... зараз знову не про те.  Зараз про вечір і почуття... ну і про квіп... А в асьці залишилися в онлайні тіки любителі цих слів... хех =) До речі дуже зручний статус, якщо вас теж бісять такі питання від практично незнайомих вам людей або просто питання типу "аби ляпнути"....

мммм а ще я хочу цукерку... дайте мені шоколаду, без нього я стаю буйна =))))))))

А красиво все ж таки жити на вищих поверхах будинків... Небо видно ліпше. Особливо класно світанок зустрічати, але і зараз проводжати поглядом останні промені сонечка теж непоганенько.

Що чекає на мене завтра?... До біса купа справ, которі стосуются моєї подорожі до родичів у Росію і стосовно підйому на Говерлу в день свого народження теж є питаннячка... Немає спокою. Хоча брешу. Зараз він є. Сидить поруч дивиться на мене своїми гарненькими зеленими очима. А часом сяде перед монітором так, що я не бачу, що пишу... Це ніби знак від нього: "Альонка, досить сидіти і дивитися в ту штуку. Гайда куди-небудь у пошуках мені їжі" =))) Так, так, мій спокій чарівний і лохматий =)))

Жую цукерку і радію, що мій хлопець дарую мені коробки цукерок настільки завидно регулярно, що я вже складаю їх у барі =)))

Вечір і почуття. Вечір і хвилювання. Вечір, комп*ютер, роздуми.

Якась бредятіна в голові... А ви часто ловите себе на думці, що пишите бредятіну?... я рідко, але мітко =-) Ну... як зараз в принципі...

А взагалі цей подурнуватому простий і незвичний своїм спокоєм вечір увійде в історію мого життя. Чим?... Та хоча б лише цим запис і новою скаченою піснею ;) Ну про почуття і роздуми я теж не забула ;)

П.С.: Конхфєту? =))))))))

П.С.С.: А все ж таки піду нагодую мій спокій, а то вже затулила монітор своєю фігуркою. А поки натисну кнопочку - Опублікувати.

Открыть больше изображений